Презентація досвіду: "Формування патріотичного почуття та національної свідомості."
Патріотичне почуття за своєю природою - інтегральне, оскільки об'єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.
Воно формується поступово
під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути
патріотом - означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх
людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську
працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й
примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадському
вихованні дітей дошкільного віку.
Патріотизм - це, образно кажучи,
сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини - не тільки
розумом, а й передусім серцем...
Патріотизм починається з любові до людини.
Патріотизм починається з колиски
(Василь Сухомлинський)
Мета національного патріотичного виховання:
-виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.
-виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни.
Організовуючи народознавчу роботу в групах, я в комплексі
розв'язую пізнавальні, навчальні, виховні та мовленнєві завдання.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
- краєзнавство;
- ознайомлення з явищами суспільного життя;
- формування знань про історію держави, державні символи;
- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
- формування знань про людство
Особистісні якості та риси характеру,
притаманні свідомому громадянину й патріоту:
- працьовитість;
- висока художньо-естетична культура;
- патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
- повага до Конституції, законів Української держави;
- досконале знання державної мови.
Завдання з патріотичного виховання:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Методи і форми роботи з патріотичного виховання:
- Розповіді вихователя
- Бесіди з цікавими людьми
- Екскурсії
- Спостереження
- Дидактичні, сюжетно-рольові ігри
- Заняття з циклу «Історичні цікавинки»
- Розгляд ілюстративних матеріалів
- Читання та інсценування творів художньої літератури
- Слухання народної, класичної, сучасної музики
- Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
- Розв'язування проблемних ситуацій
- Запрошення членів родин у дитячий садок
- Спільні з родинами виховні заходи
- Виставки, конкурси
- Свята, розваги
Напрямки роботи з батьками
з питань патріотичного виховання :
• ознайомлення батьків з роботою дошкільного навчального закладу з питань патріотичного виховання;
• залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній;
• організація різноманітних заходів за участю батьків;
• ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).
"Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини - ніщо."
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ.
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності - віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
«Патріотизм - серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).
Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії