Метод "Лялька-персона"

Метод «ляльки - персони» - це інноваційний педагогічний підхід, спрямований на формування соціальної компетентності, розвиток емпатії, виховання толерантного ставлення до дітей-інвалідів та дітей з особливими потребами.

Головна ідея цього методу:

• Створення рівних можливостей для всіх дітей та формування позитивного ставлення до оточуючого;
• Чуйне ставлення та індивідуальний підхід до кожної дитини, її думок, переживань;
• Забезпечення умов для того, щоб кожна дитина почувала себе комфортно, щоб її думки визнавали і цінували (особливо сором'язливі діти, які ще недостатньо володіють мовою спілкування);
• Здійснення педагогічних втручань у належний час і спосіб, щоб делікатно підтримувати і допомагати дітям розвивати впевненість у собі, довіру і самоповагу;
• Допомога дітям з особливими потребами відчути себе рівноцінними учасниками освітнього процесу, життя;
• Створення можливостей для гри дітей у безпечному і стимулюючому середовищі з турботливими дорослими.
• Формування емоційного інтелекту.

Ляльки-персони дають змогу проводити ефективні, стимулюючи та цікаві бесіди, спрямовані на формування емоційної грамотності, заохочення особистісного зростання у комфортній психологічній атмосфері. Використання цього методу дає можливість самостійно знаходити вихід з кризових ситуацій і отримувати шляхи вирішення дитячих проблем, формує критичність і самостійність мислення.

Ляльки та їх історії навчають співчувати і допомагають зрозуміти, що прізвиська, дражніння, виключення з гри, несправедливе поводження завдають дітям такого ж болю як і інші агресивні фізичні дії однолітків.Діти відчувають емоційну спорідненість із лялькою персоною і починають довіряти їй свої радості і печалі. Завдяки цьому діти мають змогу вільно висловлювати свої думки і почуття, ставити запитання і вчасно повідомляти про свої потреби, сигналізувати про свої проблеми.

Українська народна іграшка як засіб виховання дітей

Іграшка - річ, призначена дітям для гри. В народі її ще називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Без неї гра неможлива. Як найсуттєвіший компонент гри, вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну, навіть організаційну ролі.
Як і гра, іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини, що забезпечує поступове здійснення нею усіх видів діяльності на більш високому рівні.
Гра - це не розвага, це справжнє, теперішнє, яскраве, самобутнє життя дитини, разом з цим це і підготовка дитини до дорослого відповідального життя.
Вона завжди була пов'язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточенням дітей турботою і увагою.
Іграшки, котрі використовувалися як елемент гри, їх тематика і форми знаходилися в тісному взаємозв'язку з матеріальним життям суспільства, з розвитком його духовної культури, а також відображали еволюцію поглядів на виховання.
Іграшка - пам'ять етносу, нації, народу, людства про своє історичне та доісторичне минуле. Її форма є однією з початкових субстанціональних форм щодо освоєння людиною навколишнього середовища.
Народна іграшка є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. Народні іграшки перевірені дитячою любов'ю до неї, дитячою грою. Народна іграшка несе в собі художню культуру народної творчості, розвиває самобутні риси естетики свого народу.
Культура іграшки - важливий елемент загальної культури нації. Колись у колиску ліворуч для доньки клали ляльку, для хлопчика праворуч - сопілку
За старими повір'ями, то були символічні атрибути - обереги, які прийшли з часів язичництва і мали в собі магічну силу. З давніх-давен діти робили собі іграшки самі - народ виховував майбутніх майстрів. А зараз діти буквально засипані масою дорогих іграшок. Вони яскраві, ефектні, але, як ми знаємо, швидко набридають і рідко стають улюбленими - дитячій фантазії до них нема що додати.
Українська народна іграшка здавна привертає увагу дослідників чарівним світом її образів, сповнених поезії та казковості, що упродовж століть панували в уяві дітей, пробуджуючи фантазію і спонукаючи до творчості.
Народна іграшка має також неабиякі високі мистецькі якості і широкі виховні можливості. Емоційна дія образів, утілених у народній іграшці, широко застосовується педагогами в естетичному вихованні дітей, допомагає залучити їх до споконвічної культури свого народу.
Українська народна іграшка містить у собі момент істини, своєю мовою виголошує правду про народ, його земну сутність та історичне призначення.
Одним із ефективних засобів формування творчої активності дітей є різновид українського народного мистецтва - іграшка. Вона є відтворенням у тій чи іншій спрощеній, узагальненій та систематизованій формі предметів і явищ життя й діяльності суспільства. Мистецтво української народної іграшки є особливим типом художньої творчості, що інтегрує у собі різні види народного мистецтва, поєднує матеріальні і духовні здобутки української культури, утверджує талановитість нашого народу. На підставі поліфункціонального характеру української народної іграшки, було виділено окремі її функції: інформаційну, мотиваційно-стимулюючу, сенсорну, гедоністичну, евристичну, аксіологічну, культурологічну, навчальну, розвиваючу, виховну. Саме традиційна народна іграшка у своїх певних функціях, формах, пластиці, образних засадах містить у собі інформацію про початкові чинники людського предметно-духовного середовища.
Отже, можна зробити висновок, що народна іграшка як витвір мистецтва, як об'єкт гри, як предмет побуту здавна цікавить вчених. Дослідники підкреслюють, що вона формує інтерес до традицій рідного народу, що дитина через народну іграшку пізнає історію життя народу, формуються естетичні почуття та смаки, дитина прилучається